УЧИТЕЛЬСЬКИЙ КОЛЕКТИВ У 50-60-хх рр.
Історія рідної школи
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
БОБРИЦЬКОЇ
ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ
ШКОЛИ І – ІІІ СТУПЕНІВ
Рідна
школо! Наша Бобрицька середня школо! На всій землі не знайдеш кращої за тебе!
Це ти незрадливо оберігаєш заповітні ключі від «розумного, доброго, вічного».
Оберігаєш, як священну реліквію, як золотий дзвін, освячений мудрістю далеких
предків. Ти залишалася для нас незмінною: такою ж доброю і скромною, привітною
і мудрою, затишною і рідною. Правдою і вірою вистояла на крутих життєвих
перехрестях, бо маєш благословенне
Всевишнім життєве кредо: навчати і виховувати. І носиш надзвичайне
ймення – Школа. Зберегти історію твою, Школо,
наш обов’язок перед поколіннями.
З архівних
документів відомо, що в 1861 р. в селі було засновано земське народне училище,
яке розміщалось в громадському домі. На утримання училища виділялось від
земства 440 рублів, від общества – 32 рублі і плата за навчання – 40 рублів.
Попечителем був Олексій Петрович
Лук’янович, законовчителем – Дмитро Олексійович Несходовський, помічницею
вчителя – Олена Степанівна Антониченко, рукоділля вела – Ольга Мусіївна
Несходовська, співи – учитель Тит Семенович Несходовський, який вів і хор, що
складався з 25 хлопчиків. В училищі навчалося 163 дитини, з них – 151 хлопчик і
12 дівчат. В церковно-приходській школі навчалось 22 дітей. Свідчення знаходимо
у «Памятной книге Киевского округа учебного 1895 – 1896 учебный год, часть 5,
Полтавская губерния».
Не відомо в
якому році була заснована в селі невелика школа – лише на 3 класи (збереглася і
донині, де тепер знаходяться квартири вчителів). Навчалися тоді одні хлопці, і
тільки із заможних селянських родин. Дівчата до школи не ходили,
Приблизно в 1912 році в селі збудували
нову школу з 5-ма великими класами і одним маленьким, де розмістилася
учительська, а також просторним залом.
З 1925 року
школа стала семирічною, і навчалося в ній 105 хлопчиків та 75 дівчаток. Заняття
проводилися в дві зміни, тому що не вистачало приміщень.
Перший
випуск відбувся в 1935 році. Серед випускників школи був Сінокоп Микола Данилович,
герой-прикордонник, який у перші дні Великої Вітчизняної війни прийняв бій з
ворогом.
До 1940
року школа залишалася семирічною. Директором був Симоненко Семен Семенович –
учитель історії, його дружина – Єлизавета Петрівна викладала українську мову і літературу,
Суходубський Микола Миколайович – учитель математики і співів, Опришко Марися
Яківна – учитель географії, Калюжко Олександра Кирилівна – учитель російської
мови та літератури, Безкоровайний Григорій Омелянович – учитель фізики,
Підвальний Микола Йосипович – учитель фізкультури, Домащенко Варвара
Олександрівна – учитель молодших класів.
Під час
німецької окупації з 12 вересня 1941 року по 14 вересня 1943 року навчалися в
основному учні молодших класів. Директором школи був Г. Прокопенко. А в
1942 році навчання припинилося взагалі.
Початкова
школа знаходилася на хуторі Лукашів, директором працював Суходубський Микола Миколайович.
Після
звільнення села від німецько-фашистських загарбників 13 вересня 1943 року
громадськість села протягом одного місяця підготувала школу до навчання. Були
дрова і торф для грубок, якими опалювались класи. До речі, технічним
працівникам школи Карпець Ганні Григорівні, Нужній Олені Григорівні та
Мартинець Зіні Миколаївні взимку доводилось працювати майже цілодобово, щоб у
класах було тепло; груби розпалювали о третій годині ночі. Влітку техпрацівники
займалися підготовкою школи до нового навчального року: чистили димоходи від
сажі, білили класи, пиляли і рубали дрова. Керівництво місцевого колгоспу
всіляко сприяло школі в цих питаннях. На той час не було електричного
освітлення, тому і в школі, і в оселях світили керосиновими лампами.
У ті тяжкі
воєнні та повоєнні роки вчителями працювали: у 1944 році директор школи –
Набока Денис Васильович, а з 1945 року директор – Поверга Микола Миколайович.
Бик Петро Панасович (1918 р. н., закінчив Мелітопольський педінститут в 1940
р.), Калюжко Олександра Кирилівна (закінчила Ніжинський педінститут), Мосензова
Марія Іванівна (1922 р. н., закінчила в 1940 р. 10 кл. і курси вчителів, вела
початкові класи), Голяк Катерина Гнатівна (закінчила в 1941 р. Ніжинський
педінститут), Дубина Петро Юхимович (в 1933р. закінчив три курси Полтавського
педінституту), Андреєва Ганна Петрівна (1918 р. н., в 1941 р. закінчила три
курси фізмату Ніжинського педінституту), Ромащенко Олексій Хомич (1920 р. н., в
1941 р. закінчив три курси фізмату Ніжинського педінституту), Буцигенко Ольга
Іванівна (закінчила два курси історичного ф-ту педінституту), Домащенко Варвара
Олександрівна (1924 р. закінчила семирічну трудову школу, в 1930 р. педкурси),
Рудик Борис Іванович (військовий), Білан Лідія Пилипівна (1912 р. н., закінчила
в 1940 р. Білопільську педшколу і вела три класи) Костиля (Доброхліб) Ольга
Прокопівна (1919 р. н., закінчила в 1941 р. три курси Білопільської педшколи),
Касян Ліда Павлівна (закінчила два курси Гадяцького педучилища,вела один клас),
Комлик Уляна Лукична (закінчила два курси в 1941 р. Лохвицької медшколи),
Левченко Марія Іванівна (1921 р. н.) і Лихвар Надія Іванівна (закінчили 10
класів в 1939 р. вечірньої робітничої школи і обласні курси при Роменському
райвідділі освіти), Гапоненко Купріян Петрович (учительський інститут),
Білецька Марфа Михайлівна (в 1932 р. закінчила Хорольську кооперативну школу і
працювала бібліотекарем).
Згодом
педагогічний колектив поповнили: Василь Пилипович Білан та Іван Свиридович
Доброхліб, Кость Іванович Давидюк, Володимир Федорович Карпець, Олександра
Петрівна Олісевич, Ганна Павлівна Комлик. Класоводами початкових класів були:
Софія Степанівна Ждан, Євдокія Миколаївна Рунська, Марія Андріївна Рогаль, Ліда
Пилипівна Білан, Настя Яківна Донченко.
Роки не
зітруть пам'ять про вчителів, які сіяли добре, розумне, вічне у дитячі душі,
виростили їх, виховали, підготували до дорослого життя.
До
Бобрицької десятирічки ходили не тільки місцеві діти, а й з навколишніх сіл, де
були лише початкові класи або семирічні школи: це з Олексіївки, Біловоду,
Левандівки, хуторів Лукашів, Боганкевич.
Автобусного сполучення з цими населеними пунктами не було і учням
доводилось проживати у шкільному гуртожитку, називали його інтернатом.
У 50-х
роках вчителями Бобрицької школи стали: Охріменко Олександра Дмитрівна, Сірик
Марина Іванівна, Анцибор Антоніна Олександрівна, Кузьменко Ольга Лукична,
Владико Ольга Мусіївна, подружжя Солодовників, Тетірків.
Кількість
учнів невпинно зростала, і вже в 1964 році з південного боку школи довелося
добудовувати двоповерховий корпус на 8 класів, а в 1975 році зводити ще один
двоповерховий корпус, де розмістили 5 класів, шкільну їдальню на 110 місць та
бібліотеку з фондом 12400 книг брошур та журналів. В цей час у школі працювали
такі вчителі: Кулинич І.С., Петраченко В.М., Кобиш Г.І., Охтеменко Л.І., Козин
Б.Д., Владико О.М., Білан Г.П., Юхно В.П., Солодовник М.М., Ігнатенко Т.О., Бик
П.П., Макєєва Н.В., Тетірко М.М., Сухарь В.А., Ємець І.В., Стеценко Ю.П.,
Ковбасан В.С., Пугач М.П., Щербак І.О., Терещенко П.І., Терещенко Г.П., Онуфер
Л.Г., Куксова Н.П., Зубко Г.А., Каламбет М.А., Ждан С.С., Кузьменко О.С.,
Петраченко М.Л., Донченко Н.Я., Донченко Н.Є., Охріменко О.Д..
Катрич О.П., Катрич Л.В.. Кузьменко М.П..
Багато років невтомно працювала у школі династія вчителів: - це вчитель географії Бринза Григорій Савич та вчителька початкових класів Білан Лідія Пилипівна. Продовжила традицію батьків і їх дочка Бринза Владлена Григорівна та її чоловік Рябко Михайло Макарович. Вони перші в історії школи були нагороджені значками «Відмінник народної освіти», а Михайлу Макаровичу було присвоєно звання «Заслужений учитель УРСР», а також медаль «За трудову відзнаку».
Ім’я вчительки російської мови та літератури Бобрицької школи Владлени Григорівни знає кожен педагог району. В 1954 році Владлена Бринза успішно закінчила десятирічку і залишилася працювати піонервожатою в рідній школі. В 1960 році закінчила Сумський педінститут, факультет російської мови та літератури і була переведена на посаду вчителя російської мови, літератури та історії. З 1968 року одержала призначення на посаду організатора позакласної роботи, де працювала три роки. Потім знову повернулась на посаду вчителя російської мови та літератури. З 1973 по 1993 роки працювала заступником директора школи. Владлена Григорівна мала великий авторитет не лише серед колег; кілька скликань вона обиралась депутатом сільської ради. Вела позакласну роботу, керувала драматичним гуртком. Була завідуючою педагогічного факультативу для учнів, а також педагогічного університету для батьків. Багато років керувала районним методоб’єднанням вчителів російської мови та літератури, за що була занесена на Дошку пошани районного методкабінету, а у 1986 році на районну Дошку пошани.
Владлена
Григорівна була солісткою гурту «Пролісок», що працював при Бобрицькому будинку
культури.
Михайло
Макарович прийшов працювати в Бобрицьку школу в 1969 році після закінчення
Кременчуцького педінституту, на посаду вчителя фізичної культури та керівника
початкової військової підготовки. Під його керівництвом в школі була створена
показова навчально-матеріальна база по початковій військовій підготовці.
Починаючи з 1971 року команда школи виборює перші місця у військово-спортивних
іграх «Орлятко» та «Зірниця», а також кульовій стрільбі. Не раз захищали честь
Роменського району на обласних змаганнях.
Наслідуючи
наставника 12 юнаків обрали професію педагога, а більше 30 учнів присвятили
своє життя службі у Збройних Силах. Випускники школи виконували
інтернаціональний обов’язок в Афганістані і були відзначені урядовими
нагородами. Серед них: Цирульник Анатолій – підполковник, нагороджений Орденом
Червоної Зірки, Чоні В’ячеслав – нагороджений медаллю «За відвагу», Скрипченко
Олександр – полковник, має урядові нагороди, Жалко Олександр, Кузьменко Сергій,
Рахубовський Михайло, Білецький Юрій теж нагороджені урядовими нагородами.
Ці вчителі
закохані в свою професію, в свій предмет. Їх праця – живе свідчення того, які
якості повинна мати людина, що покликана вчити інших.
У 90-х
роках школа вирішувала питання гуманізації і демократизації стосунків між
учнями і вчителями, створення сприятливих умов для розкриття талантів дітей,
формування особистості. В даний час здійснюється формування
національно-патріотичної свідомості учнів через відродження пам’яті про
героїчне минуле нашого краю.
У 1986 році
на директорську посаду призначили Яременка Віктора Михайловича, і сьогодні під
його керівництвом працює високопрофесійний колектив педагогів: Наталія
Вікторівна Попова – заступник директора з навчальної роботи, Тетяна Миколаївна
Самотой – вчитель хімії та біології, Світлана Генадіївна Кравцова –
педагог-організатор, Тетяна Анатоліївна Шеян та Наталія Володимирівна Барбар –
вчителі української мови та літератури, Світлана Михайлівна Галенко та Галина
Іванівна Филь – вчителі зарубіжної літератури та російської мови, Раїса Григорівна
Берко та Оксана Анатоліївна Білосорочка – вчителі англійської мови, Тетяна
Миколаївна Яременко та Ганна Олексіївна Подоляка – вчителі математики, Наталія
Володимирівна Діденко – історик, Людмила Іванівна Руденко – вчитель біології та
основ здоров’я, Ігор Іванович Галенко – вчитель географії та економіки, Леся
Сергіївна Скрипка – вчитель музики, Віктор Іванович Соляник – вчитель
фізкультури та захисту Вітчизни, Олександр Анатолійович Шеян – вчитель
інформатики та трудовогог навчання, Віталій Володимирович Личко – вчитель ОБЖ,
Ніна Михайлівна Михайлик, Ганна Іванівна Івченко, Валентина Дмитрівна
Коренівська, Ольга Іванівна Ніколенко – класоводи початкових класів, Катерина
Володимирівна Лях – вихователь групи продовженого дня, Валентина Петрівна
Лісовська – бібліотекар. У школі працює психолог – Білосорочка Оксана
Анатоліївна.
У колективі
6 вчителів вищої категорії, 2 старших вчителя.
У 2007-08 навчальному році у школі навчається 196 учнів. У всі часи Бобрицька школа мала здібних учнів, які прославили її своєю самовідданою працею.
У 2007-08 навчальному році у школі навчається 196 учнів. У всі часи Бобрицька школа мала здібних учнів, які прославили її своєю самовідданою працею.
Дорогою війни. Бойові листки ветеранів.


Немає коментарів:
Дописати коментар